Бізнес,ми і Україна. Інтерв’ю з президентом ЛТПП Дмитром АФТАНАСОМ

Галузь:

Цього року нашій державі виповнюється 30 років. Як оцінюєте цей період?

Однозначно ми, українці, хотіли й хочемо, щоб у центрі держави Україна найвищою цінністю була Людина, а також реалізація потенціалу нації. За ці роки ми лише утвердились у цьому прагненні. Зафіксували його і на законодавчому рівні, і у подіях, тих критичних, які мали місце з моменту проголошення незалежності може найбільш виразно.

Головною ж проблемою, чому результат далекий від бажаного, є факт, що ми намагались проводити реформи, як кажуть науковці, в межах старої парадигми без кардинальної зміни моделей економічного розвитку і державного управління.

Усі позитивні зміни, і господарчі не виключення, часто тонули та й тонуть або частково тонуть у бюрократичній машині. Надто повільно відбувається трансформація самого суспільства.

Але зміни є. Наприклад, завдяки ІТ-технологіям. Як би ми не ставились до цифрових технологій, на мою думку, саме вони працюють на спрощення, прийняття більш швидких рішень на користь українців. В усіх сферах. Також поволі змінюються цінності українців. Я представляю бізнес-спільноту і з упевненістю можу сказати, що підприємці якраз є тим стабільним підґрунтям розвитку і розцвіту України. І їх пріоритети та бажання не змінились, бізнесмени не охолонули, вони готові, працюють і бажають це робити. Головне їм не заважати.

 

Якщо говорити про слабкі сторони національної економіки…

Я скажу з огляду на ті проблеми, на які найчастіше вказують львівські підприємці. Але, думаю, на загальнодержавному рівні вони не дуже відрізнятимуться. Це недостатня ефективність державного управління (і щодо економіки, і в цілому, зміни є, але вони надто повільні), недоступність фінансових ресурсів через кредитний механізм, відтік людського капіталу. На додаток – пандемія, війна на Сході держави.

Ми вбачаємо шанс для становлення українського бізнесу у період кризи, але водночас ми все ж не бачимо за ці роки прямих іноземних інвестицій.

Для порівняння: впродовж 1993-2000 рр. Польща стала лідером за обсягами річних прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної і Східної Європи. У рік вступу Польщі до ЄС спостерігалося суттєве зростання потоків прямих іноземних інвестицій унаслідок зростання ділової активності. За оцінками МВФ, пік інвестиційних процесів припав на 2000 р., коли було інвестовано 9,3 млрд дол. США та значно зросли обсяги експорту та імпорту товарів, суттєво змінилася структура економіки країни на користь зростання частки послуг. Синергія між прямим іноземним інвестуванням т а розвитком економіки однозначно є.

А ми сферу послуг розвиваємо, а стратегія, хто ними скористається, недалекоглядна м’яко кажучи.

 

Тобто туристична галузь – не пріоритет?

Чому? Вона виконує немаловажну функцію – промує регіон. І надалі потенціал є. Але сьогодні, якби не внутрішні туристи, то й вона б занепала. Треба пам’ятати, що світ мінливий. Стабільність у мешканцях. І потрібно робити життя місцевого населення кращим.

Я тут говорю про виробництво. Продукти харчування, промислова група товарів, ІТ-продукти. Все, що вміємо і можемо продукувати тут на місці – має бути у пріоритеті розвитку міст і сіл, областей, країни. Ще – освіта. Професійно-технічна у тому числі. Маємо зробити ставку на працівників, на їх розвиток та ріст.

 

Виробництво: мова йде про великі підприємства?

У нас практично таких не залишилось. Всі, хто вижив, дають собі раду. Вони на слуху. Щодо великого бізнесу, то варто говорити про сприяння влади з питань організації ринків збуту для них. Тут, на місцях перш за все. Як приклад – той самий Концерн ЕЛЕКТРОН. Варто підтримувати своє.

Але я говорив про малий і середній бізнес. 95 % членів нашої ТПП представники саме сектору МСБ. І вони сьогодні є ключовими роботодавцями, платниками податків до місцевих бюджетів.

Чудово, що сьогодні ми промуємо місцевого виробника. Було б добре, якби були дієві програми підтримки ринків збуту для них. Тут, у нас. Дивіться, що маємо, простий приклад: поки ми мріємо про експорт – місцеві продуктові супермаркети щомісяця на 5% збільшують імпортну частку продовольчих і не лише товарів. Часто дешевших за українські аналоги. Навіть у таких галузях як м’ясо-молочна, кондитерська тощо.

 

Справді, більшість наших підприємців шукають ринки збуту за кордоном…

Звісно, валюта дає фінансову стабільність. Але це вдається одиницям. Тим, хто вже наростив м’язи або тим, хто продає сировину. Ми також допомагаємо їм у цьому. Діють експортні програми, навчання. Тим не менше, я глибоко переконаний, що 90% українських, львівських підприємців не освоїли і 10% місцевого ринку збуту. Є куди рости. Тим більше, що ми любимо нашу локальну продукцію. Розвиток внутрішнього ринку має бути в пріоритеті.

 

Минулий рік для ТПП?

Як і всі, ми практично відмінили або перевели у формат онлайн-події. Лише зараз плануємо з обережністю відновити деякі з них. Про це дізнаєтесь зі сторінок цього випуску журналу. Звісно, коригуватимемо залежно від ситуації з пандемією. Поза тим, підприємці пристосувались до нових умов роботи. То ж увесь спектр послуг надаємо як і раніше.

 

Які напрямки розвитку, крім підтримки виробництва та експорту у пріоритеті на найближчий період?

Це розвиток жіночого підприємництва, освіта та навчання для бізнесу, екоініціативи, соціальна відповідальність бізнесу та інші.

У пріоритеті – надання послуг: експертні висновки та заключення, оцінка майна, Карнети АТА, переклади, допомога при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, промоція бізнесу та інше.

Важливою залишиться допомога при засвідченні форс-мажорних обставин. Лише минулого року ми видали 269 відповідних документи, провели понад тисячу консультацій та роз’яснень.

Запрошуємо, завжди раді новим зустрічам!

 

Дякую,

Юрій Булик