Економіка України до пандемії

Галузь:

Що було і куди рухаємось? Консенсус-прогноз Департаменту стратегічного планування та макроекономічного прогнозування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

 

 

СТАН СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ДО ПАНДЕМІЇ

 

За останні роки Україна пройшла важкий шлях:

 

  • від глибокої кризи 2014–2015  років до відновлювального зростання, яке тривало починаючи з 2016 року;
  • від економіки, що виробляла продукцію, конкурентну здебільшого на ринках країн СНД та інших країн, що розвиваються, до економіки, здатної конкурувати на ринках високорозвинених країн ЄС та світу;
  • від країни з обмеженим рухом трудових ресурсів та капіталу до країни із вільним рухом, яка поступово стає частиною світового вільного простору;
  • від економіки із станом, який не сприяв розвитку бізнесу та залученню інвестицій до економіки, яка трансформується і стає сприятливою для бізнесу та інвестицій.

 

Трансформаційні зміни відбувались у складний для країни час. З одного боку відчувався вплив зовнішніх чинників (тиск військової та торгівельної агресії з боку Російської Федерації), а з іншого – існуючі внутрішні протиріччя уповільнювали темпи (ні економіка, ні влада, ні суспільство не були готовими до швидких змін). Втрати, які економіка понесла від втрат на сході та внаслідок кризи, не були компенсовані зростанням (за підсумком 2019 року фактичний ВВП на 5,6% нижче рівня 2013 року).

 

Упродовж 2016–2018  років економіка України, навіть за умови нових викликів, які постали перед країною (впровадження у 2016  році торговельних обмежень з боку Російської Федерації, обмеження міжнародних транзитних перевезень вантажів територією Російської Федерації, припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення залізничними і автомобільними шляхами у межах Донецької та Луганської областей у 2017  році та  ін.) почала поступово відновлюватися. Україна подолала прояви кризи та перейшла до фази економічного відновлення, але динаміка зростання була стриманою.

 

Протягом 2019 року в Україні зберігались ключові ознаки макроекономічної стабільності, реальне зростання ВВП за підсумками року становило 3,2%. Зростання відбувалося майже за всіма видами економічної діяльності (окрім промисловості).

 

Будівництво зросло на 23,6%; оборот роздрібної торгівлі – на 10,5%; оптовий товарооборот – на 0,1%; сільське господарство – на 1,1%; обсяг вантажообороту – на 2,1% та пасажирообороту – на 2,6%; промислове виробництво – скорочення на 0,5%.

 

У 2019  році, як і у попередньому році, зростання в основному підтримувалося розширенням внутрішнього попиту  – як споживчого, так і інвестиційного. Внутрішній попит підтримувався тривалим зростанням заробітної плати (номінальна середньомісячна заробітна плата штатних працівників у 2019 році збільшилась на 18,4%) на фоні тенденції до зниження темпів інфляції (споживча інфляція уповільнилася до 4,1% у грудні 2019 року та у підсумку була близькою до нижньої межі цільового діапазону 5% +/- 1 в.п.). Нарощування обсягів капітальних інвестицій в Україні тривало вже четвертий рік поспіль завдяки високій активності вітчизняних інвесторів  – бізнесу і державного сектору. У 2019  році зростання обсягів освоєних капітальних інвестицій становило 15,5%. Незважаючи на погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури експорт товарів та послуг продовжував зростати досить високими темпами на рівні 7,2% (за даними Національного банку України).

 

Вартісні обсяги імпорту товарів та послуг (за даними Національного банку) збільшились на 7,5% порівняно з 2018 роком.

 

Спостерігалось активне збільшення портфельних інвестицій (чистий приплив портфельних інвестицій у 2019  році становив 5,1 млрд дол. США порівняно з припливом 2,1 млрд дол. США у 2018 році) та притоку іноземних інвестицій в Україну (у 2019 році чистий приплив прямих іноземних інвестицій становив 2,4 млрд дол. США (за методологією платіжного балансу)). Досягнуті успіхи та реалізація реформ дозволили покращити позицію України у рейтингу Doing Business 2020 та посісти 64 місце серед 190  країн (у попередньому рейтингу  – 71 місце). Все це на фоні зменшення фінансових та інвестиційних ризиків, подальшого проведення реформ формувало позитивні очікування щодо перспектив майбутнього розвитку країни. Так, за попереднім прогнозом у 2020 році передбачалось зростання реального обсягу ВВП на 3,7%. Проте внаслідок розгортання непередбачуваних процесів, прогноз було переглянуто та затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29  березня 2020 р. № 253. За оновленим офіційним урядовим макропрогнозом у 2020 році очікується падіння ВВП на 4,8%.

 

ГЛОБАЛЬНИЙ РІВЕНЬ

 

Пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2, стала тим фактором, який змусив весь світ переосмислити своє буття, переглянути не лише свої прогнози розвитку, свою короткострокову економічну та соціальну політику, але і усвідомити, що розпочинається новий трансформаційний етап, на якому необхідно змінити підходи до формування пріоритетів на довгостроковий період. Уроки, винесені людством з цієї пандемії, можуть змінити не лише моделі управління у майбутньому, але і соціальну поведінку людства.

 

Після розгортання подій внаслідок пандемії МВФ знизив свої прогнози щодо росту світової економіки. За оцінками МВФ, очікується падіння обсягів виробництва у 2020 році до такого рівня, якого ще не було з часів Великої депресії 1930-х років. Якщо ситуацію з епідемією не вдасться взяти під контроль у другій половині 2020 року, то можливим є негативний шок для глобальної економіки у оціночному розмірі -3% на кінець 2020 р. За умови продовження епідемії у 2021 р., глобальна економіка відчує ще більш глибоке падіння у 2021 році (на 8%).

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ

 

Україна у відповідь на пандемію COVID-19 впровадила режим надзвичайної ситуації в усіх областях країни для максимальної мобілізації ресурсів та захисту здоров’я населення. Також введено обмежувальні заходи: авіаційне і залізничне сполучення призупинено, припинилися міжміські та закордонні автобусні перевезення. Серед заходів з протидії розповсюдженню COVID-19: комбінація профілактичних немедикаментозних заходів, серед яких: домашня ізоляція, соціальне дистанціювання осіб віком понад 60 років, обмеження відвідування парків та зон відпочинку тощо; нарощування потенціалу медичних установ для надання допомоги; проведення тестів для оцінки ситуації, збір відповідних даних; формування Стабілізаційного фонду держави для оперативних закупівель медичного обладнання; збільшення виплат лікарям, задіяних у боротьбі з коронавірусною інфекцією; пришвидшення процедур розмитнення всіх необхідних засобів, які необхідні для подолання епідемії тощо.

 

 

У ПІДСУМКУ