Карл Прускі: «Компанію, яку консультую, сприймаю як свою»

Галузь:

Він відверто зізнається, що не має вищої освіти, лише  середню спеціальну. Натомість за його плечима 45 років стажу та досвіду практичної роботи у фармацевтичній індустрії, починаючи від експорту ліків, продажів, підготовки  презентацій, створення та налагодження логістики, збуту безрецептурних ліків  і до розробки та покращення системного менеджменту,  контролю якості,  виробництва. Йому доводилось займатись збутом та дистрибуцією в Африці практично без новітніх технологій – комп’ютерів, мобільних телефонів, вивчити та зрозуміти системний менеджмент у Мексиці та Колумбії (для цього був змушений опанувати іспанську мову), слідкувати за контролем якості виробництва інсуліну в Росії та Україні. Він – Карл Георг Прускі, експерт Служби Старших Експертів (СЕС), який вже вдруге приїхав до Львова  як  експерт-консультант на запрошення компанії «3І».

Про перебування в Україні, враження від знайомств та про ефективність співпраці  розмовляємо з СЕС експертом  Карлом Прускі та  генеральним директором ТзОВ “” Ігорем Павлишем.

Ігоре Степановичу, чим була викликана потреба  запросити СЕС-консультанта?

Ігор Павлиш: Це – другий приїзд нашого експерта.  Рівно рік тому ми вирішили взяти участь  у проекті  «Служба старших експертів».  Хоча  спочатку до пропозиції  представника Торгово-промислової палати  скористатись консультаційними послугами німецького експерта  віднеслись доволі скептично:  засумнівались, чи можливо знайти спеціаліста такого рівня кваліфікації, враховуючи  ту кількість проблем, з якими ми зіштовхуємось  чи не щодня на роботі. Наша компанія велика і за кількістю персоналу, і за напрямками діяльності, адже ми з одного боку дистриб’ютор, а з іншого – рітейл, тобто  займаємось і логістикою, і маркетингом. Тому нас цікавив фахівець з побудови структури, організації процесів,  ми сумнівались у можливості  знайти такого професіонала.  Але, все ж таки,  вирішили спробувати, написавши перелік наших вимог.  Натомість  через 2 тижні нам повідомили, що у Німеччині знайшли таку людину і надіслали резюме експерта.  Ми були приємно вражені, що, виявляється, існують  люди з таким рівнем кваліфікації: мати можливість працювати від перших стадій  виробництва продукції,  підготовки сировини і до  дистрибуції, рітейлу та організації маркетингу та продажів.

Карл  Прускі:  У Німеччині є два шляхи здобуття освіти: перша – поступити на навчання до університету та друга – дуже популярна останнім часом – піти працювати у великі компанії, що мають власне виробництво,  та вивчати теорію, підкріплюючи її практичними навиками. Тобто спершу студенти  знайомляться з виробництвом та вивчають практичні засади, а згодом – теорію.   Як на мене, ота друга дуальна система – значно ефективніша, адже,  маючи практичний досвід, завжди можна «надолужити» освіту в університеті.

Зараз я приїхав сюди вдруге і дуже тішусь, що СЕС дозволила мені повернутись сюди ще раз  – то ж протягом оцих 2-х тижнів я аналізую, що відбулось,  що зроблено, чи підтвердились наші очікування, чи є прогрес. Планую дати більше знань для майбутнього планування. Інспектував  аптеки: і мережеві, і конкурентів.  Підготую рекомендації та разом з керівництвом компанії розглянемо бізнес-план, порівнюючи його з попереднім – таким чином визначимо прогрес.  Ще раз проаналізуємо місце компанії на ринку, політичну й економічну ситуацію та  складемо бізнес-план на найближчі 3 роки.

Компанія «3І» – одна з лідируючих на місцевому ринку, але я переконаний, що  у неї  ще є простір для росту. Потрібно завжди порівнювати себе з конкурентами.  Найважливіше для мене – це як у маркетингу: коли, купуючи машину, хочеш мати ще й гарантійне обслуговування після покупки. У нас дуже відкриті стосунки з власником компанії. Він надсилав мені повідомлення про стан справ у компанії, а я намагався давати свої рекомендації, навіть не будучи тут.

Чи справдились Ваші очікування під час другого приїзду?

Карл  Прускі: Оскільки ми періодично контактували з керівництвом , то я знав ситуацію і уявляв стан справ на фірмі. Після вчорашньої зустрічі та презентації  я був здивований, ми заледве не побились, адже я дуже сильний лідер:  мені повідомили про існування ще одного аспекту, про який я не знав і не очікував почути. Я довідався про початок нового напрямку і навіть початок його впровадження.

У жодному разі, коли консультуєш певну компанію, не можна знецінювати роботи її керівника, навіть коли він робить щось неправильно. Потрібно знайти шлях і можливість переконати людину  щодо наступних  розумних рішень, показати шляхи і можливості покращення.  І те, про що я вчора дізнався – це, як на мене, був найкращий зворотній зв’язок.  Я щасливий.  Це дуже добре для цієї фірми. І якщо цей напрямок матиме місце – компанія рухатиметься вперед.

Як керівник компанії, ви впроваджували  рекомендації експерта протягом року. Що було найскладнішим? Чи траплялись моменти, важкі для сприйняття європейцем?

Ігор Павлиш: Все те, про  що розповідав і чого навчав нас Карл – відоме. Не було чогось такого, чого б ми не знали, чи не розуміли.   Найбільша проблема для нас сьогодні – знайти людей, які б своєю кваліфікацією відповідали займаним посадам.  У нас не було відділу маркетингу – ми почали створювати його з нуля. А маркетологи  у фармацевтичній галузі – це рідкість. Тобто є або випускники вишів без досвіду, або фахівці з досвідом, але з інших напрямків: продуктова, промислова групи, які використовують свої знання але вже у іншому спрямуванні.

Натомість ми з Карлом робили SWOT-аналіз, оцінюючи сильні та слабкі сторони, робили довготермінові планування аж  до 2017 року.

Карл  Прускі: Ми спробуємо перевірити ці планування. Що ж стосується короткотермінових прогнозів, – то  вони майже справдились. Тепер головна мета – знайти «правильних» людей для виконання цих завдань і розрахунків. Тут варто врахувати і ситуацію країни, яка знаходиться у перехідному періоді  –  йдеться  про нові можливості, середовище, і про новий стиль життя держави. Це історія, на яку неможливо не зважати. Але історія змінюється , а з нею – і люди. І якщо на даний період складно знайти вишколених, високоосвічених та супер-фахових спеціалістів на кшталт європейських, то  їх потрібно «виростити, виплекати».  Сьогодні я спілкувався з однією новою тутешньою працівницею. І з нашого дуже короткого інтерв’ю я зрозумів, що у неї хороша теоретична база, проте без  практичних навиків. І така компанія як «ЗІ» не може одразу ж очікувати від цієї працівниці гіпер-результатів: їх потрібно підтримувати. З іншого боку хороша можливість – запросити фахівця ззовні за допомогою проекту СЕС. Таким чином ростиме нове покоління. Можливо, змінюватиметься і система, коли навчання поєднується з практикою.  Бо не всі компанії мають можливість вчити своїх молодих працівників – вони очікують від них роботи та результатів.  Зрештою, якщо ви знайдете на ринку таких супер-фахівців, то вони коштуватимуть чимало. А дистрибуція не завжди може собі дозволити платити такі великі  кошти працівникам.

Ігор Павлиш:  Тут немає золотої середини: частину кадрів ми перекуповуємо з Києва, частину – шукаємо тут. Що ж стосується фармацевтів та провізорів – найбільш потрібних нам сьогодні – то маємо деяке полегшення на ринку: приходять фахівці з конкурентних компаній, які переживають не найкращі часи.

 Чи пробували «брати під опіку» студентів-старшокурсників з  Медичного університету  та з Львівської Політехніки?

Ігор Павлиш: З Медичним університетом ім. Данила Галицького ми співпрацюємо постійно,  а студенти Політехніки, на жаль, не є актуальними для нас, адже Політехніка готує спеціалістів для виробництва ліків і студенти в майбутньому не мають права працювати біля першого столу, тобто провізорами. Я вже спілкувався на цю тему з деканом факультету.

Цікава ситуація з регіонами:  в одному –  спостерігається перенасичення кадрів, в іншому –  майже їх відсутність.  Зі старшими людьми теж проблематично –   більшість не володіє комп’ютером.

Проте найосновніше завдання, на мою думку,  – це налаштувати, мотивувати людей.  За отих кілька днів Карл вже доповів мені, у яких аптеках працівники працюють з вогником в очах і бажанням, а в яких – без зацікавлення. Хоча мотивувати людей сьогодні дуже складно.

Загалом, Карл корегує маркетинг, дає поради керівникам, на що звертати увагу. Спілкується з працівниками на усіх рівнях. Навіть не володіючи українською мовою, легко входить в контакт.

Пане експерте, що вразило  Вас  найбільше під час першого візиту в Україну?

Карл  Прускі: Відкритість, чесна поведінка, можливість поводитись у цій компанії так, як я вважав за потрібне. Звичайно ж, концепція п. Ігоря як власника компанії. Адже коли  людина – найманий працівник, вона має відносну стабільність та спокій. Натомість власник компанії відповідає за працівників, будує бізнес і це – велика відповідальність.

Чи плануєте  подальшу  співпрацю?

Ігор Павлиш:  Я дуже задоволений цим проектом і знайомством з Карлом. Нам цікаво співпрацювати. Зараз ми підводимо підсумки щодо цього року і плануватимемо наступний.  Дуже сподіваюсь, що за допомогою СЕС-проекту зможемо ще скористатись досвідом Карла та запросити його приїхати до нас іще раз. Також маємо надію, що Карлу теж буде цікаво ще раз  відвідати компанію «3І».

Карл  Прускі: Якби мені не було цікаво, я б не працював у Службі Старших Експертів. А коли виконуєш  таку роботу – хочеться бачити результат і користь. Адже я почуватимусь невдоволеним, коли не помічатиму результатів. Коли я приїжджаю сюди і рекомендую комусь, що і як робити, та бачу, що нічого не відбувається, то порівнюю ситуацію  з пацієнтом, який асистує медику.  Натомість коли є прогрес , то розумію, що нереально змінити все за кілька днів. Потрібно міняти світосприйняття та культуру людей, неможливо змінити людей загалом, але їх можна виростити, виховати. І що вкрай важливо у такій роботі – довіра між керівником та підлеглими, пряма  та відверта розмова. Коли я беру участь у таких проектах, то сприймаю компанію, яку консультую, як  свою власну. Тож якщо я зможу бути корисним тут  і додати вартості цій компанії, то приїду сюди ще раз. Натомість, якщо бачитиму, що вже не маю чого навчити, то ми просто як друзі поїдемо відпочити в Карпати.

Мені би хотілось поїхати з СЕС-проектом  до інших країн – можливу в Туреччину або Мексику. Тож побачимо, що з цього вийде.

 

  Розмовляла Ярина Бравчук