Вольфганг Круґ: «Люди повинні мати вплив на якість послуг»

Галузь:

Німецьким досвідом та спостереженнями над українськими реаліями

зі сфери житлово-комунального господарства ділиться

Вольфанг Круґ:

Вольфганг Круґ - експерт із управління житлом Німецького агентства розвитку – Товариства старших експертів (Senior Expert Service –  SES), що об’єднує німецьких професіоналів із багаторічним досвідом, які прагнуть поділитися власними знаннями на волонтерських засадах. Вольфганг Круґ впродовж тривалого часу працював на посаді директора управлінської компанії, у підпорядкуванні якої знаходилося приблизно 55 000 міських квартир. Перед практичною роботою у сфері управління житлом, пан Круг працював у банківській сфері на різних посадах.

Вольфганг Круг 3

  • Останні п’ять років я займаюся консультуванням з питань житлового господарства у Східній Європі. Багато процесів, які зараз відбуваються у цій сфері в Україні, є схожими з тими, що свого часу відбувались у Східній Німеччині і на основі цього досвіду я зробив певні рекомендації для Львова.
  • Люди повинні мати вплив на якість послуг – через можливість обирати собі управителя, через конкуренцію на ринку комунальних послуг. Окрім того, потрібно мотивувати людей до відповідальності за власні будинки, стимулювати їх здійснювати хай  невеликі, але видимі зміни.
  • Є велика суттєва різниця в управлінні житловим фондом у Львові та Берліні. У період об’єднання Німеччини власниками всіх квартир були фінансово потужні організації, які здавали ці квартири мешканцям в оренду. В Україні ж люди стали власниками своїх квартир. Тому бракує керуючої, управляючої руки, яка б власників цих квартир спрямовувала у майбутнє.
  • В Україні людям потрібно знайти шлях одне до одного, навчитися об’єднуватися і спільно випрацьовувати  візії та рішення щодо того, як вони хочуть жити далі. У Німеччині це завжди робилося «зверху».
  • 20 років тому у Німеччині мешканці не дуже дбали про свої будинки – негативні тенденції були набагато більше виражені, ніж у вас зараз в Україні. Все змінилося, коли будинки були модернізовані, а, люди усвідомили, що з красою потрібно по-іншому себе поводити. У вас теж є така тенденція: існує видима різниця між будинками, де створено ОСББ, та тими, де його немає.
  • У Німеччині вирішальним було те, що після цієї модернізації осель квартирна плата значно підвищалася. А чим більше людина видає грошей зі свого бюджету, тим більше цінує свій будинок і все, що його оточує. Тут звісно цього бракує.
  • Свідомий, що за теперішньої інфляції в Україні, особливо за тих відсоткових ставок у банках, зараз нереально говорити про цілковиту модернізацію і санацію житлових будинків. Я почав би з опалення, бо витрати саме на нього зараз зумовлять найбільші труднощі. Радив би львів’янам не баритися.
  • Закони – це неправильний шлях мотивації людей відповідальніше ставитися до житла. Потрібно знайти в будинку 2, 3, 4 особи, які виявлять бажання щось зробити та спробують  інших людей довкола себе об’єднати. Всіх або частково принаймні. І тоді маленькими кроками поступово, поетапно – вперед.
  • Як показала практика, дуже добрим шляхом є облаштування подвір’я. У Львові подвір’я почасти виглядають не дуже добре. Але щоб їх модернізувати, потрібно досить мало людської робочої сили та коштів. Створення комфортного місця для зустрічей мешканців стає «заразним» для інших. У ваших мікрорайонах є багато простору, а місто може допомогти зробити, наприклад, правильний дитячий майданчик. Інакше кожен сидить за своїми дверима.
  • Навчання на управлінців у Німеччині розпочалося після війни. І це один із дуже вразливих пунктів у Львові, тут цього немає. І я зрозумів, що сьогодні в Україні ця професія не буде в такій великій пошані, як у Німеччині. Проте, це відкриває непогані можливості для молодих людей. Середня оплата праці управлінця у нас – 4 тис. євро. Тут на 150 квартир – 5 тис. грн. Звісно, так швидко ця професія не з’явиться.
  • Мало засновуються ОСББ. Занадто мало. Було б добре, якби місто посилило активність у цьому напрямку.
  • ЖЕКи треба реструктуризувати. У Німеччині мийщики вікон миють лише вікна, є фірми, які займаються тільки сходовими  клітками і не миють вікна, є такі, які займаються тільки газонами і підстриганням трави. В Україні це все концентрується в ЖЕКАх, які мають монопольну позицію. Тому треба прийти в цей ЖЕК і сказати, що ми шукаємо активних, зацікавлених мийщиків вікон, і підказати їм – засновуйте свою фірму. Адже такі люди здебільшого знають, як мити вікна, та не знають, як оформити підприємство, як його вести. А торгово-промислові палати тут  можуть дуже допомогти. Тобто варто мати невеличку програму, як навчити «вихідців» з ЖЕКів створити таке підприємство. В Німеччині це є одним з типових завдань, яке виконує палата.
  • Не можна забувати, що добробут походить від підприємств середнього стану, а не від великих концернів, і їм треба дати бізнес-опору, тоді вони будуть більше заробляти, ніж заробляють на ставці в ЖЕКу. А вузька спеціалізація зумовлює краще виконану роботу.
  • Львів – чудове місто, навіть попри те, що є багато пошкоджених будинків. Місто живе, приємне і має передумови стати дуже гарним, якщо змобілізувати всі існуючі сили. Та загалом люди перебувають у нестабільній ситуації. Їм треба допомагати, додавати мужності.