Львівська торгово-промислова палата (ЛТПП) є, без сумніву, одним з ключових гравців у стимулюванні економічного розвитку регіону, забезпечуючи платформу для співпраці бізнесу, освітніх установ та державних структур. Хоча сприяння розвитку професійно-технічної освіти та інтеграція дуальних елементів навчання не є пріоритетом діяльності ЛТПП, палата активно підтримує подібні ініціативи через перманентний діалог з підприємствами, участь у тематичних заходах. Зокрема, триває активна співпраця з німецько-українським проєктом “Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні” – ініціативи, яка фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через організацію sequa. Безпосередній виконавець проєкту – Освітній центр баварської економіки (bbw) gGmbH – активно впроваджує елементи дуальної освіти у чотирьох західноукраїнських регіонах – Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Волинській областях.
У цьому інтерв’ю ми поговоримо з Романом Бараном, віцепрезидентом Львівської ТПП, який поділиться своїм баченням щодо ролі палати в адаптації навчальних програм до потреб бізнесу, прикладів успішної співпраці з підприємствами, а також перспектив розвитку професійної освіти у Львівській області.
Хотів би розпочати нашу розмову з питання, як саме Львівська торгово-промислова палата адаптує свою діяльність до сучасних викликів економіки, зокрема, викликаних війною?
Ми максимально постаралися врахувати всі нові фактори, які, на жаль, з’явилися після початку війни. Найголовніше – ми почали активно працювати з підприємствами, які релокувалися на Західну Україну зі сходу та півдня нашої країни. Рівно ж проводимо роботу з внутрішньо переміщеними особами, котрі є потенційними працівниками як релокованих підприємств, так і місцевого бізнесу на території Львівської області. Це, мабуть, два найбільші такі фактори, які максимально вплинули на роботу після початку війни.
Відомо, що один із видів просування інтересів підприємств – це їх активна участь у роботі галузевих та спеціалізованих комітетів при палатах. Такі комітети забезпечують платформу для обговорення актуальних питань, розробки стратегій розвитку ключових галузей економіки та представлення спільних інтересів бізнесу на місцевому, регіональному та державному рівнях. Які комітети для підтримки розвитку ключових галузей регіону на сьогодні працюють у Львівській ТПП?
У нас працює шість комітетів. Вони організовані за галузевим принципом. Ми визначили якусь одну об’єднавчу тему – і це або проблема, яка існує в нашому економічному середовищі, або галузь. Це, наприклад, Комітет з питань зовнішньоекономічної діяльності, Комітет з питань екології та енергозбереження, Комітет з питань агропромислового комплексу та харчової промисловості, Комітет підприємств легкої промисловості; є комітет, пов’язаний з виробничою сферою, – це Комітет інновації та промислового розвитку. Він також у нас активно працює. Слід звернути увагу, що роль палати в роботі з комітетами є двоаспектною. З одного боку, ми є площадкою, на якій бізнес може обговорити свої проблеми і пропонувати шляхи їх вирішення; це дає можливість активним підприємствам як самостійно брати участь в обговоренні проблем, так і формувати питань до органів влади. З іншого боку, ми є безпосередніми учасниками процесу підготовки пропозицій щодо вдосконалення діючих нормативно-правових документів чи прийняття нових.
А на якому комітеті обговорюється, власне, співпраця підприємців в галузі профтехосвіти?
В першу чергу, – саме на Комітеті інновації та промислового розвитку. Але я б не обмежувався ним. Тому що на сьогодні питання робочої сили, питання працівників актуальне для обговорення в усіх без винятку комітетах палати: на підприємствах завжди була проблема з кваліфікованою робочою силою, але зараз, в часі війни, вона ще більше загострилася. На сьогодні ріст заробітної плати в галузях промисловості значно випереджає ріст продуктивності праці. Це означає, що підприємства йдуть свідомо на поступальне збільшення заробітної плати для залучення дефіцитної робочої сили.
Чи планує ЛТПП розширювати співпрацю з освітніми установами для адаптації навчальних програм до потреб бізнесу?
Так, безперечно. Тому що (в продовження моєї попередньої думки) питання робочої сили є надзвичайно актуальним. Підприємства готові до ситуації, коли нового працівника необхідно адаптовувати до свого виробничого процесу, навчати. Але одночасно є бажання (я би це назвав мрією), щоб випускники закладів освіти приходили вже максимально підготовленими до виробничого процесу. І є розуміння з боку підприємств, що без допомоги, без якоїсь співпраці в організації навчального процесу між закладом освіти (зокрема, професійної освіти) і підприємством дуже складно очікувати, що цей випускник буде абсолютно відповідати вимогам самого підприємства. Бізнес готовий працювати з навчальними закладами, щоб отримати випускника, який буде конкурентним на ринку праці, готовим до адаптації на ньому.
А як Ви, пане Романе, оцінюєте прогрес впровадження дуальних елементів навчання в закладах професійної освіти Львівщині за останні роки?
Я б цей процес розглядав у більш довшій перспективі. Тобто, це не рік-два. А розпочав би з того часу, коли в економіку Львівщини почали активно заходити німецькі фірми, які створювали тут свої дочірні, спільні підприємства. І досить часто у спілкуванні, на різного роду зустрічах у палаті в підприємців виникало питання, а чому в нас немає дуальної системи освіти, як у Німеччині. Тобто, в природній спосіб в українських підприємців виникало бажання почати з’ясовувати: а що ж таке дуальна освіта? Тому, я б сказав, що прогрес величезний, тому що ми пройшли від рівня «0», коли в нас не було нічого подібного – до такого стану, коли в нас є багато навчальних закладів, в яких вже наявні сталі елементи співпраці з підприємствами. Як дуальну освіту, зрозуміло, охарактеризувати це ще досить важко, тому що в Німеччині це обумовлено законодавством. В нас поки що це працює лише на горизонтальному рівні, різного роду ініціативах. Зокрема, хотів би тут відзначити німецько-український проєкт «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні».
От, власне. Наскільки мені відомо, цей проєкт часто запрошує Вас на свої семінари, воркшопи. Тобто, можна сказати, Ви бачите його діяльність, так би мовити, з середини. Який вплив мають такі заходи на розвиток професійної освіти в регіоні?
Почну з себе особисто. Через навчальні семінари я маю можливість дізнаватися про нагальні проблеми професійно-технічних закладів освіти та їх підприємств-партнерів, визначати теми, які для них могли б бути цікавими. Це створює умови для взаємодії Львівської ТПП з середовищем профтехосвіти. З іншого боку, через таке спілкування з учасниками проєкту (7 професійно-технічними навчальними закладами (в тому числі три – з Львівської області) та 19 підприємствами) я часто піднімаю проблеми, які обговорювались на засіданнях наших комітетах. На семінарах в рамках проєкту я максимально намагаюся доносити теми, які зможуть зблизити, зможуть показати точки дотику між бізнесом та освітою. Наприклад, розвиток підприємництва, самозайнятість – це, власне покликане через викладачів донести до учнів корисну інформацію, показати шлях їх можливої професійної реалізації не тільки як працівників на підприємствах, а як самостійних учасників економічної діяльності, реалізації своєї мрії, ідеї через створення власної справи. Це один напрямок. І другий блок – це спеціалізовані семінари (низка таких в нас заплановано на жовтень / листопад 2024 року). Наприклад, охорона праці – сфера, яка сьогодні дуже активно змінюється. З цим напрямком, до речі, палата працює не тільки для закладів освіти – ми часто проводимо такі семінари для підприємців.
У листопаді-грудні в проєктних регіонах – Львівській, Волинській, Івано-Франківській та Тернопільській областях – заплановано проведення круглих столів з питань посилення механізмів подальшого впровадження та розвитку дуальних елементів у професійно-технічній освіті «Посилення співпраці з бізнесом». Як Ви оцінюєте важливість таких круглих столів для побудови ефективної співпраці поміж освітянським та підприємницьким середовищами? Яких результатів очікуєте від цього заходу Партнерського проєкту у Львові?
Хотілося б, щоб цей круглий стіл був зосереджений, зокрема, на підведенні певної підсумкової лінії під заходами, які проводились впродовж року, аби оцінити їх ефективність. Завжди корисно в ході такої очної зустрічі почути відгук безпосередніх учасників проєктного процесу – те, як подає своє бачення навчальний заклад, і відразу ж ознайомитись з думкою підприємства. Таке живе обговорення допоможе побачити, чи проєкт йде у правильному напрямку, зрозуміти, що потрібно, можливо, відкоригувати, а де розставити додаткові акценти у планування подальшої діяльності. Налаштувати, так би мовити, свій маршрут на наступний рік. Наскільки мені відомо, – це проєкт, який активно та планомірно розвиває свою діяльність, залучаючи як німецьких експертів, так і українських фахівців. Усі вони працюють з учасниками в якомусь своєму вузькому сегменті. А тому надзвичайно цікаво побачити, як твій сегмент вкладається в загальну проєктну канву. Це – мікрорівень. І, звичайно ж, обговорення стратегічного розвитку професійної освіти вже на рівні регіону і вплив проєкту на освітні процеси Львівщини – тут важлива думка усіх стейкхолдерів: й департаменту освіти, й бізнес-середовища та торгово-промислової палати як колективного представника інтересів підприємців, й обласного центру зайнятості.
А чи планується проведення інших форматів співпраці з проєктом?
Зрозуміло, що Партнерський проєкт є безпосереднім організатором усіх заходів, мотивуючим центром, навколо якого формується уся проєктна діяльність. Думаю, для нас було б цікаво, якби представники проєкту змогли брати безпосередню участь у засіданнях комітетів палати.
Повернемося до ролі бізнесу у регіоні: як Ви вважаєте, які галузі Львівщині найбільше потребують кваліфікованих кадрів?
Я б сказав, весь бізнес, усі галузі без винятку потребують кваліфікованих кадрів. Буду говорити про економіку Львівщини. У нас була завжди велика потреба у фахівцях в харчовій галузі, аграрному секторі та легкій промисловості. Зважаючи на обставини війни, на сьогодні особливо затребувані працівники в металообробці. І я думаю, що ця тенденція збережеться. Активно розвивається IT-сфера, де потрібна велика кількість фахівців, і не обов’язково це мають бути фахівці з вищою освітою.
Що, на Вашу думку, мотивує бізнес активніше долучатися до освітніх ініціатив?
Тут моя відповідь буде дуже проста: наявність проблем, які існують в діяльності окремого підприємства, мотивує його до вирішення цих проблем. Як ми вже говорили, один з найбільш актуальних викликів – це нестача робочої сили. І бізнес бачить, що стратегічно він не в стані вирішити це самостійно; може віднайти тут, так би мовити, «локальне» вирішення, але воно буде працювати лише до певного моменту. Зараз бізнес починає розуміти, що ця проблема є набагато глибша. Власне, що стосується робочої сили. І це розуміння є, мабуть, його основним мотивуючим фактором для того, щоб роботодавець йшов до освітнього закладу. І так розвивається співпраця.
Як бізнес може більше залучатися до розвитку дуальних елементів навчання у закладах профтехосвіти?
Скажу так: мені здається, що на сьогодні бізнес активно входить у цей процес. Звичайно б дуже хотілося, щоб держава запровадила якісь певні механізми, які би стимулювали підприємницьке середовище до ще більшого анґажування. Це могли б бути, наприклад, різного роду аргументи-заохочення щодо оподаткування, коли частина коштів, які підприємство вкладає у професійно-освітню підготовку, у сферу освіти, виключаються з бази оподаткування, або ж надаються якісь інші преференції. Власне, таким чином можна стимулювати так необхідну співпрацю з освітніми, зокрема, професійно-технічними навчальними закладами.
Які найчастіші виклики Ви спостерігаєте у співпраці бізнесу з закладами профтехосвіти?
Ну, я б тут виділив декілька аспектів. По-перше: коли йде максимізація своїх бажань як з одного, так і з іншого боку – це небезпечний вектор. Друге: нерозуміння завдань освіти бізнесом та навпаки. І третє (мабуть, найбільший виклик, на мою думку): очікування швидких результатів. Тобто, дуже часто підприємства думають за принципом «Сьогодні [скажімо] липень, і ми розпочинаємо співпрацю, щоб мати результати у жовтні». Очікування от таких швидких результатів може принести певне розчарування. Бізнес повинен налаштуватися на те, що така співпраця – це не місяць-два-три. Дуальна система професійної освіти, де у навчальному процесі безпосередньо задіяне виробництво, будувалася не одне десятиліття (як, наприклад, у Німеччині, яка вважається тут першопрохідцем). І в мене є сумніви, що ми зможемо подібну систему побудувати та довести до ефективності за декілька років: ми повинні думати про довший період часу, а відтак – мати терпіння, вчитися та долати труднощі на цьому шляху. Тим більше в умовах війни, яка на сьогодні є надзвичайно болючим викликом. Ми бачимо, що через воєнні дії з України виїхала велика кількість молодих людей. І от наше завдання полягає в тому, щоб ми зуміли максимально адаптувати і наш бізнес, і нашу освіту до цього процесу. Щоб ми змогли переконати дітей (разом з їх батьками), аби вони після війни не відкидали Україну як місце, де комфортно жити, вчитися, працювати. Це, напевне, один з найбільших викликів, який стоїть перед бізнесом, перед державою, перед освітою у цій царині.
Яким Ви бачите подальший розвиток профтехосвіти у Львівському регіоні? Скажімо, через років так п’ять-десять?
Відразу зауважу, що це бачення формується, без сумніву, на нашій перемозі у війні з російським загарбником, іншого варіанту немає. Тобто, після завершення війни я бачу успішну перспективу професійної освіти у нашій державі за наявності сильних навчальних закладів, які мають хорошу базу для виробничого навчання (в тому числі і завдяки інвестиціям міжнародних донорів), які мають налагоджені відносини з потужними підприємствами. Тобто, я вважаю, що для успішного розвитку тут необхідна подвійна складова – як сильна освіта, так і впевнене та міцне підприємницьке середовище. Тільки на такій от платформі можна спрогнозувати розвиток системи профтехосвіти. І на сьогодні я вже бачу, як держава вживає додаткових можливостей, щоб допомогти сформувати цей симбіоз. Сподіваюся, що в нас буде більше підприємств, які будуть зацікавлені у співробітництві з системою профтехосвіти.
Яку роль, на Вашу думку, відіграють міжнародні партнери у підтримці розвитку професійно-технічної освіти в Україні?
Звичайно ж їх вага є суттєвою – що з фінансового, що зі структурно-системного боку. Велика роль полягає й у тому, що вони дають нам можливість побачити позитивний досвід. Міжнародні проєкти, партнери, які сюди заходять, у форматі адаптованих «кращих практик» показують нам нові можливості для їх успішної реалізації в Україні.
І насамкінець: наскільки, на Вашу думку, важлива діяльність актуального проєкту, про який сьогодні згадуємо у нашій розмові? Що б Ви хотіли побажати «Партнерству у сфері професійно-технічної освіти в Україні»
Насамперед, хотів би підкреслити важливу та дієву роль цієї ініціативи. У будь-якому процесі завжди є певні етапи реалізації: згенерована ідея, сформована модель та етап масштабування. Ось такими є три кроки розвитку більшості процесів. І я думаю, що даний проєкт зараз допомагає нам перейти від ідеї, від слів про те, що дуальна освіта – це добре, до безпосередньої реалізації цієї моделі на практиці – впровадження її елементів в професійне навчання, коли з’являється конкретний результат конкретної співпраці підприємства та закладу освіти. От коли буде більше таких позитивних прикладів (а вони є), тоді набагато легше буде зрозуміти, що творення системи, яку ми хочемо побудувати, є правильним шляхом. Рівно ж роль проєкту є неоціненна ще з тої точки зору, що він не просто передає досвід, а робить все для того, аби створити і показати цей приклад успішної роботи саме в України, а не за її межами. І в тому, я вважаю, і є одна з ключових переваг цього проєкту – він спрямований на адаптацію та інтеграцію найкращих міжнародних практик в український контекст. Це не просто копіювання готових рішень, а розвиток власної моделі, яка враховує специфіку ринку праці, потреб підприємств та особливості нашої освітньої системи. Хотів би побажати «Партнерству у сфері професійно-технічної освіти в Україні» подальшого натхнення, стабільного розуміння та підтримки з боку усіх стейкхолдерів, залучених до цього процесу. Вірю, що проєкт стане ще однією основою для формування нової якості професійної освіти в Україні, яка допоможе молоді реалізувати себе, а економіці – отримати кваліфіковані кадри. Нехай кожен етап його діяльності супроводжується новими досягненнями, а позитивні приклади, кращі практики проєкту надихають інших на впровадження змін і підвищення стандартів професійного навчання.
Розмову вів Юрій Бондар