Наприкінці минулого року в межах Німецько-українського проєкту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні», який реалізується Освітнім центром баварської економіки (bbw) gGmbH за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) у чотирьох західноукраїнських областях – Волинській, Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській, відбулася серія круглих столів на тему «Посилення співпраці з бізнесом». Ці заходи стали логічним підсумком проведених ініціатив в рамках проєкту у 2024 році, а також форматом, де учасники мали можливість обговорити численні виклики, що постають у сфері професійної освіти та ринку праці в умовах воєнного часу.

Зокрема, метою було створення дієвої платформи для регіонального діалогу між закладами професійної освіти та бізнесом, яка б дозволила спільно напрацьовувати рішення з підготовки кваліфікованих кадрів, активніше залучати роботодавців до освітнього процесу, посилити практичну складову навчання та підвищити престиж робітничих професій. Участь у зустрічах у Львові, Луцьку, Івано-Франківську та Тернополі взяли загалом близько 100 учасників – представників семи проєктних закладів профтехосвіти, місцевого бізнесу, обласних департаментів освіти та навчально-методичних центрів, регіональних торгово-промислових палат, центрів зайнятості, а також зовнішні експерти.

Кожен захід складався з кількох етапів – теоретичної частини, практичних обговорень, панельних дискусій і підбиття підсумків. Під час теоретичної частини учасники ознайомилися з актуальним станом професійно-технічної освіти в Україні, основними проблемами та міжнародним досвідом у реформуванні освітніх систем. Окрему увагу було приділено презентації на тему «Дуальна освіта: міжнародний досвід та можливості для України», яка висвітлювала німецьку модель підготовки фахівців, її переваги для всіх сторін – учнів, закладів освіти та роботодавців – а також бар’єри для її впровадження в Україні та шляхи їх подолання. На завершення теоретичного блоку учасники взяли участь в опитуванні щодо стану та перспектив співпраці.

Практична частина заходів дала змогу кожному з учасників висловитися, поділитися прикладами успішного або невдалого партнерства, сформулювати основні проблеми й бачення змін. У результаті обговорень було окреслено низку ключових викликів. Серед них – застаріле або відсутнє обладнання у закладах освіти, складність у його пошуку та логістиці, низька мотивація бізнесу долучатися до навчального процесу, нестача кваліфікованих наставників і практичних місць для студентів, а також труднощі із популяризацією робітничих професій. Не оминули й тему перекваліфікації дорослих – тут учасники відзначили обмежений доступ до програм, нестачу гнучких форматів та низьку мотивацію через стресові умови війни.

Окрім обміну досвідом, учасники також ознайомилися з новими форматами партнерства, які реалізуються в межах проєкту, зокрема – у форматі Лабораторії «Практична співпраця», що підтримує співпрацю професійних училищ з підприємствами. Саме під час дискусійного блоку представники бізнесу, освіти, центрів зайнятості та регіональної влади мали змогу напряму проговорити проблемні питання, пов’язані з викликами війни, кадровим дефіцитом, відповідністю навчальних програм ринку праці, а також обговорити реальні шляхи впливу бізнесу на модернізацію освітнього процесу та технічної бази училищ.
Загалом, проведення круглих столів дозволило виявити як бар’єри, так і точки зростання для ефективної співпраці між закладами освіти та бізнесом. Учасники отримали змогу ознайомитися з міжнародними практиками, оцінити нові підходи в межах проєкту, обмінятися прикладами співпраці, сформувати пул однодумців у своїх регіонах і, найголовніше, закласти підґрунтя для створення регіональних планів дій щодо розвитку дуальної освіти. Ця ініціатива показала, що системна співпраця між бізнесом та освітянами – ключ до підготовки фахівців, які відповідатимуть вимогам сучасного ринку праці й сприятимуть економічному розвитку регіонів навіть у складних умовах сьогодення.

Юрій Боднар

„Співпраця між освітою та бізнесом повинна будуватися на принципах взаємної вигоди. Якщо ці принципи відсутні, така співпраця не буде довготривалою й ефективною. Звісно, трапляються унікальні випадки, коли підприємство усвідомлює свою соціальну відповідальність і добровільно підтримує навчальний заклад – надає обладнання, ресурси, не очікуючи прямої віддачі. Це, фактично, подарунок на користь середовища, у якому ми всі живемо. Але, повторюся, це винятки. Такі приклади концентруються в межах окремих проєктів (як, до прикладу, цей Партнерський проєкт) і є радше винятком, аніж правилом. Переважно успішна співпраця виникає там, де зустрічаються найбільш активні та прогресивні освітні заклади з такими ж підприємствами. І, на жаль, не всі є такими. Тому на сьогодні для мене головне завдання — це пошук мотивації. Держава, звісно, заявляє, що така співпраця потрібна. Але часто вона обмежується лише деклараціями. Аби слова «це потрібно» перетворилися в дію, необхідно створити реальні стимули. Хтось діятиме з примусу, а ми прагнемо, щоб ініціативи йшли від внутрішнього переконання та бажання зробити добре. Сьогодні бізнес чекає на чітку відповідь: у чому його вигода? Чому держава залучає його до цього процесу, і чому частково перекладає на нього відповідальність? Бізнес хоче знати: що я отримаю в результаті? Саме таке питання ставить підприємець, коли чує: «ви отримаєте кваліфікованих працівників». Це звучить добре, але не завжди переконливо. На круглих столах учасники підтримують ідеї, але згодом за межами заходу можуть щиро запитати себе: а навіщо нам ці додаткові труднощі? Підприємство створене з метою отримання прибутку — це його основна функція. Не формування середовища, не підтримка освіти, а саме прибуток. І якщо бізнес бачить, як його участь у таких ініціативах повертається у вигляді користі, тоді співпраця буде живою й активною. Саме тому держава має бути активним учасником цього процесу. Йдеться, зокрема, про створення відповідної законодавчої бази. Ми не зможемо повторити німецьку модель один в один — у нас інша історія, інші політичні умови. Але завдання таких заходів, як цей круглий стіл, полягає в тому, щоб чітко окреслити мотивацію, сформулювати аргументи й донести їх до держави. Показати: ось що, на думку представників освіти й бізнесу, потрібно зробити, щоб механізм справді запрацював. І для мене особисто — це ключова мотивація“

Роман Баран, віцепрезидент Львівської ТПП

„Проєкт “Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні” є прикладом того, як винятки можуть ставати моделлю для наслідування. Саме в межах нашого проєкту вдалося об’єднати зусилля проактивних навчальних закладів і зацікавлених підприємств, які готові вкладати не лише ресурси, а й час, досвід і експертизу в розвиток системи професійної освіти. Вони бачать у цій співпраці не тільки соціальну місію, а й потенціал для довгострокової вигоди — підготовку кваліфікованих кадрів, формування лояльного кадрового резерву, зміцнення репутації підприємства у своїй громаді. Проєкт створює платформу, де можна вивчати потреби ринку, коригувати зміст навчання відповідно до вимог виробництва, спільно розробляти програми та, що важливо, впроваджувати елементи дуальної освіти. Такі формати взаємодії часто неможливі без додаткової підтримки — методичної, координаційної, а іноді й політичної. І саме завдяки такому формату, таким круглим столам, які ми проводимо у всіх чотирьох регіонах, вдалося створити середовище довіри, в якому з’являється бажання не просто брати участь, а й бути рушієм змін. Це ще раз доводить: навіть у складних умовах, коли загальна система не завжди  готова до стимулювання співпраці, її все ж можна побудувати — якщо є правильно визначені мотивації, чітка структура й підтримка на рівні проєкту.“

Андрій Янів, регіональний координатор проєкту.