Ігор КУЗЬМАК: “Закоркований та вщент забудований Львів – дорога до економічного застою”

Галузь:

СВОГО ЧАСУ НІМЕЦЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ НАЗВАВ ЛЬВІВ СПЛЯЧОЮ КРАСУНЕЮ СХОДУ ЄВРОПИ. ПРО ТЕ, ЧИ «ПРОСНУЛОСЬ» МІСТО, ЧИ «ЗАДОВОЛЕНЕ» СОБОЮ, ПОГОВОРИМО З ГОСТЕМ ВИДАННЯ – ІГОРЕМ КУЗЬМАКОМ, ВІДОМИМ ЛЬВІВСЬКИМ АРХІТЕКТОРОМ ТА ІНЖЕНЕРОМ, ДИРЕКТОРОМ АРХІТЕКТУРНОЇ КОМПАНІЇ «УКРДИЗАЙНГРУП», КАНДИДАТОМ НА ПОСАДУ МІСЬКОГО ГОЛОВИ МІСТА ЛЕВА.

Пане Ігорю, Ви – автор багатьох знакових для міста проектів: стадіону «Арена-Львів», першої черги студмістечка УКУ, реконструкції площі святого Юра з встановленням монументу митрополиту Андрею Шептицькому, парку святого Івана Павла II на Сихові… цей перелік можна продовжувати. Ваша загальна оцінка життєдіяльності та рівня комфорту міста з позиції професіонала?

 

Вітаю. Скажу відверто – роботи ой як багато. У всіх площинах. Затори, в яких ми стоїмо, – це порушення генерального плану. Як і відсутність достатньої кількості шкіл та дитсадків, переущільнення Львова житлом, яке масово забудовується на території колишніх підприємств.

Станом на зараз, ми не маємо ні генерального плану новоствореного ОТГ, ні затвердженого історико-архітектурного опорного плану центру Львова, де знаходиться основна частина пам’яток історичної спадщини. Розробка та затвердження цих базових документів є одним з першочергових завдань, яке має зробити новий голова Львова, ким би він не був. Це власне те, що готова втілити в життя наша команда.

У підсумку – матимемо комфортне місто для життя, для роботи. Але без названих планів – буде як у при- казці про сім господинь.

 

Реконструкція Площі святого Юра з встановленням монументу митрополиту Андрею Шептицькому

У 2018-у Ви очолили ГО «Форум Львів і майбутнє». У лютому цього року оголосили про намір кан- дидувати на посаду голови Львівської ОТГ. Маєте підтримку Народного Руху України, від якого балатуватиметесь, та Спілки архітекторів України, Української республіканської партії і чис- ленних громадських організацій Львова.

Ким себе бачите у першу чергу – чиновником, архітектором чи підприємцем?

Не розділяю у собі перші, другі чи треті черги. Я – архітектор, інженер, землевпорядник та художник.
Я – українець, львів’янин, чоловік та батько. Маю досвід управління, організації та реалізації задуманого. Хочу, щоб моє місто було ще більш привабливим, для пересічних львів’ян, для інвесторів, для підприємців. І знаю, як цього досягти.
У сучасному світі люди живуть одночасно з кількома соціальними ідентичностями, і це – нормально.
Світ навколо нас швидкий та динамічний, то ж мусимо відповідати вимогам часу.

Але все ж визнаю, що архітектура, проектування просторів, будівель, транспортних систем – це мій основний професійний інтерес. Для Львова – вкрай потрібний.

 

Ви згадали про «Арену Львів», над якою працювала наша команда. Ми зайшли в цей проект у момент, коли були порушені всі терміни готовності об’єкта, і була реальна загроза того, що Львів втратить право приймати Євро-2012. Це було принципове питання для нашого міста, і я пишаюсь роботою нашої команди, яка в короткий час виконала надзвичайно великий обсяг проектних робіт, і виконала якісно. До чого я веду – за ці роботи з нашою компанією досі не розрахувались. Держава винна нам 8 мільйонів гривень. Якщо ви пригадаєте курс долара в 2012-у році, то можете зрозуміти, про яку суму йдеться. Ми виграли усі суди, і зараз вже судимось з виконавчою службою, яка банально не виконує рішення цих судів.

Це був приклад того, коли як архітектор я повірив слову наділених владою людей, адже для мене слово значить багато. І це була хороша наука для мене, як для підприємця, щодо того чи варто працювати з державними структурами. Органів місцевої влади це теж стосується. Маємо і такий досвід.

 

 

Ви успішний архітектор, та реалізуєте себе в багатьох сферах. Навіщо Вам очолювати місто?

Часто відповідаю на це запитання (посміхається), перш за все рідним, які теж запитують – навіщо? Власне як архітектор та інженер, я не можу спостерігати за тим безладом в місті, який ми маємо. Який пояснюється тим, що замість інженерних рішень влада приймає рішення політичні. Як архітектор, я розумію всю небезпеку тотального порушення генерального плану міста, наслідками яких є більшість проблем Львова.

Затори в яких ми стоїмо – це порушення генерального плану. Коли на місці транспортних розв’язок з’являються житлові та комерційні об’єкти. Переущільнення Львова житлом, яке масово забудовується на території колишніх підприємств, а також критичний стан комунальної інфраструктури, який відображається у наших платіжках – це все про генеральний план міста. Як архітектор, я це розумію. І розумію, які загрози для майбутнього Львова несе перспектива закоркованого та вщент забудованого міста. Це дорога до економічного застою. Це, перш за все, небезпечно саме для бізнесу.

 

Чому хочете балотуватись саме з НРУ?

Чому Народний Рух? Все просто – мені подобається працювати з людьми ідеї та дії. Я мав пропозиції співпраці від різних політичних сил. Народний Рух України – це партія, яка не має за собою мільйонів доларів, але має активних та порядних людей, і принципи, які не зрадила за 30 років своєї роботи. Тимчасові політичні проекти з’являються та зникають безслідно.

Робочі дискусії

Народний Рух, який стояв біля витоків нашої незалежності, лишився за ці роки при своїй ідеології та принципах. І ці принципи я цілком розділяю – успішне місто з прозорою системою управління, яка будується на фаховості, а не на кулуарних домовленостях. Та прозорі правила ведення справ для того ж бізнесу…

 

До поточних справ: у добу пандемії місто постійно перебуває на межі потрапляння у червону зону. Як Ви ставитесь до ідеї відновлення жорсткого карантину у Львові, і як, на Вашу думку це вплине на бізнес?

Хороше питання. Взагалі, стосовно пандемії є багато міркувань, як, наприклад, – куди пішли 260 мільйонів гривень, які місто виділило на боротьбу з коронавірусом? Але давайте по порядку.

 

Відновлювати жорсткий карантин не слід. Це доб’є економіку Львова. Так, вірус нікуди не подівся. У повсякденному житті ми маємо дотримуватись базових правил гігієни та дистанції. Однак жорсткий
карантин – це не вихід, адже в такому випадку нам просто не буде за що рятувати людей.

Коли ви купуєте чашку кави, то ви інвестуєте не лише у конкретний заклад, а й на зарплату його працівникам чи розвиток бізнесу. Постачальники, орендодавець приміщення, логістичні та транспортні компанії – це далеко не повний перелік тих економічних суб’єктів, які отримують вигоду з придбаної вами чашки кави.
В умовах кризи менш ефективний бізнес змінюється тим, хто краще оптимізує діяльність, чия пропозиція є якісною та дешевшою. Саме так економіка сама себе регулює і, в підсумку, працівники умовної кав’ярні завжди знайдуть роботу в новому закладі.

Така логіка актуальна для будь-якої сфери економіки. Виробництво, консалтинг, логістика, сфера послуг, будівництво. Безпрецедентність карантину полягає в тому, що через позаекономічні причини цілі сфери економіки зупинились.

Грошам немає звідки потрапляти в економіку. Наслідком може бути наступний ланцюжок, на прикладі тієї ж таки кав’ярні. Власник не замовляє продукти, постачальник немає чим платити за оренду складу. Орендодавець не має чим покрити кредит у банку. Банк не має чим видати вклади. Це так звана спіраль неплатежів, яка в перспективі може призвести до дефолту. Тому ще раз – жорсткий карантин не є виходом із ситуації, адже соціальні та економічні наслідки будуть катастрофічними.

 

Що мало б зробити місто?

По перше – переглянути видаткові частини міського бюджету. Та перерозподілити їх таким чином, аби, наприклад, задіяти до протидії пандемії львівський бізнес, оплачуючи його товари та послуги. Це  те, що дасть можливість вижити багатьом підприємцям різних сфер. Це – те, що можна зробити за рахунок, зокрема, заморозки некритичних для міста проектів, наприклад того ж таки благоустрою. Фонтан біля Опери з витраченими на нього коштами – яскравий приклад дивних пріоритетів бюджету.

Як і багато інших – соціальні опитування за кошт міської ради, дуже і дуже висока оплата праці деяких чиновників, сотні мільйонів гривень, які йдуть у прірву під назвою «статутний капітал комунальних підприємств».
Ще на самому початку пандемії, у березні, наша команда зверталася до влади Львова із пропозицією негайно переглянути пріоритети видаткової частини бюджету Львова. На жаль, нас не почули та навіть не відповіли, що, втім, стало для чинної влади Львова правилом.

Криза – це привід задуматися над тим, про що наша організація говорить від початку своєї роботи. А саме про те, що модель розвитку економіки Львова, як міста їстівного туризму, не є оптимальною. Будь-яке успішне та потужне місто повинно розвивати сучасну, екологічну, високотехнологічну промисловість.

 

Дякую за розмову,
Юрій Булик